Дім у серці й у ляльках: історія Елли Веніамінівни
|
Getting your Trinity Audio player ready...
|
Історія Елли Веніамінівни родом із Краматорська Донецької області. Після виходу на пенсію її життя ніби стало тихішим. Та саме в цій тиші народилася нова сторінка її історії.
Вона почала писати вірші – теплі, глибокі, сповнені спостережень за людьми та життям. А згодом у її руках з’явилася перша лялька. Вона назвала її просто – «Бабка». Саме ця лялька стала початком великої колекції. Кожен персонаж мав свій характер, настрій, свою історію – і до кожної ляльки Елла написала окремий вірш. Її творчість поєднала слово й образ, душу й тканину.
Незабаром подруги та сусіди почали цікавитися її роботами. Еллу запрошували до місцевих бібліотек, вона організувала виставки, створювала ляльки на замовлення, дарувала їх близьким та друзям. Її персонажі знаходили нові домівки, але завжди несли з собою частинку її серця.
Та життя знову змінилося. Почалася повномасштабна війна. Елла Веніамінівна разом із донькою та онуком була змушена залишити дім і переїхати до Кам’янського Дніпропетровської області. Частину колекції вдалося врятувати й забрати із собою. Інші ляльки залишилися у Краматорську. Про них тепер нагадує лише старенький альбом із фотографіями та зошит із віршами – історіями кожної створеної нею душі.
У новому місті її огорнув сум. За домівкою. За рідними вулицями. За людьми. І за своїм творчим світом.
Саме донька Анна розповіла їй про простір «Посмішка» у Кам’янському – місце підтримки, спільності й творчості. Тут люди збираються, щоб поділитися переживаннями, спробувати себе в новому або повернутися до давно забутого. Тут проходять різноманітні творчі заняття, які допомагають розвантажитись, бути собою, бути почутою та відчути підтримку в колі однодумців.
Елла почала відвідувати всі заняття, та не пропустила жодного. Крок за кроком жінка поверталася до свого захоплення. І знову взяла до рук тканину, нитки, голку. Ляльки повернулися. Разом із ними – натхнення, усмішка і внутрішнє тепло.
Фахівчині простору організували виставку її робіт та запросили відвідувачів/-ок. У цей день Елла Веніамінівна знову відчула себе як вдома – серед людей, які дивляться на її ляльок із захопленням і вдячністю.
На виставці представлені «Бабуся» та «Дідусь» – він балакучий, а вона уважно слухає й іноді з гумором каже: «Не бовтай!». Є українські мотанки, казкові герої та інші персонажі з характером. Але найособливішою і найціннішою для неї є лялька “Анна” – створена за образом її доньки. У цій роботі – вдячність, любов і підтримка, без якої, можливо, не було б нового початку.
Історія Елли Веніамінівни – це історія про те, що творчість здатна підтримати навіть тоді, коли змінюється все довкола. Про те, що дім можна носити в серці. І що інколи достатньо простору, де тебе чують, аби знову повірити в себе та продовжити творити.
Проєкт «Життя без бар’єрів: допомога організаціям, громадам, людям з інвалідністю та дітям у постраждалих регіонах сходу та півночі України» реалізується Благодійним фондом «Посмішка ЮА» за фінансової підтримки Гуманітарного фонду для України (UHF).
