Історія допомоги Нелі Петрівни з Вовчанську

Getting your Trinity Audio player ready...

Пані Неля все життя прожила у Вовчанську Чугуївського району. Понад 46 років вона віддала роботі медсестрою в місцевій лікарні. Жінка поділилася з нами своєю історією: про виживання в окупації, складний шлях на підконтрольну Україні територію та спроби почати все спочатку після вимушеного переїзду. 

 Постійні переїзди та тривога за майбутнє призвели до інсульту. 

«Я по лікарнях ніколи раніше не ходила. А за час війни шість разів лежала в стаціонарі. Шість!» – згадує Неля Петрівна. 

Тому, коли Неля Петрівна звернулася за допомогою до фонду, фахчині соціального супроводу організували доступ до необхідних лікарів та допомогли вирішити юридичні питання у Пенсійному фонді. Також допомогли оформити виплату на купівлю твердого палива від гуманітарної організації Triangle Génération Humanitaire Ukraine.

Для пані Нелі, яка звикла розраховувати лише на себе, супровід фахівців став не лише вирішенням базових потреб, а й надзвичайно важливою емоційною опорою.

Команду фонду «Посмішка ЮА» жінка зустріла біля подвір’я з букетом жовтих тюльпанів та нарцисів із власного саду. Гостинна та усміхнена, пані Неля запросила нас до будинку і, ставлячи квіти у вазу, зізналася, наскільки рада гостям: 

«Для мене велика допомога навіть те, що ви прийшли зі мною поговорити. Я вам чесно кажу, я тут майже ні з ким не спілкуюся».

Пані Нелі важко знайти спільну мову з новими односельцями через постійні спогади про втрачений дім. У Вовчанську вона мала квартиру, в якій нещодавно зробила ремонт та облаштувала все для комфортного життя на пенсії. Проте війна зруйнувала ці плани. 

«Люди, які живуть у своїх будинках, мають зовсім інше життя, ніж я. Може, через це мені й складно відкриватися», – ділиться жінка

Окупація та порятунок життів у темряві

Під час окупації у Вовчанську зникли вода, світло та газ. Відділення банків та банкомати не працювали, грошей і їжі катастрофічно бракувало. 

«Коли ти в окупації, в тебе немає нічого. Навіть хліба ні з чого спекти. Ідеш на базар, купуєш кормові висівки, сієш їх і печеш якісь пампушки. І не для себе, а щоб у лікарню віднести, бо там нічим було годувати людей. Це було найстрашніше», – згадує пані Неля.

Неля Петрівна продовжувала працювати в лікарні та піклуватися про інших. Персонал працював без жодного забезпечення. 

«Я на дев’ятому поверсі жила, з хірургії йдеш, в тебе, ну, ноги не йдуть через втому, а тобі треба якісь баклажки води хоча б занести. Операції робили при свічках. От свічку тримаєш – хірург оперує. Світла немає. Хірург оперує. Ну і ти ж так цілу ніч робиш без світла, без нічого»

Складний шлях до безпеки

Покидати Вовчанськ Нелі довелося через територію росії, іншого шляху просто не існувало. Це було виснажливе випробування: полями, через допити, дві доби без їжі та води просто неба. 

«Просто чисте поле. Людей безліч, діти плачуть. Сісти ніде. Оце було по-справжньому страшно», – ділиться вона.

Після евакуації жінка опинилася в Латвії, де працювала доглядальницею в закладі для людей з інвалідністю. Проте пережитий стрес і важка праця підірвали її здоров’я – пані Неля потрапила до лікарні із захворюванням серця. Згодом вона вирішила повернутися в Україну. Зупинилася спочатку в Харкові, а потім – у Берестинській громаді.

Квіти як джерело сили

Подолавши чотири переїзди, жінка зізнається, що найбільше мріє повернути свій дім.

«Буває, прокинусь і думаю: “Нелю, не відкривай очі, раптом ти вдома”. А тоді розплющую: “Ні, Нелю, немає в тебе дому, заспокойся”».

Триматися їй допомагає любов до квітів. У рідному Вовчанську вона мала розкішний сад, де росло понад 60 кущів троянд і безліч кімнатних рослин. 

«Сестра питає: “Чому вони в тебе ростуть, а в мене пропадають?”. А я з ними розмовляю. Підходжу, милуюся ними і кажу, як я їх люблю».

Наприкінці нашої зустрічі Неля Петрівна додала:

«Треба на себе сподіватися і намагатися вижити в будь-якій ситуації. У будь-якому разі головне – завжди залишатися людьми».

БФ «Посмішка ЮА» реалізує проєкт «Розширення екстреної гуманітарної допомоги та захисту вразливих груп населення у важкодоступних регіонах України» у партнерстві з міжнародною неурядовою організацією Plan International за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Данії DANIDA.