Крок за кроком: історія про пошук опори та внутрішню стійкість
|
Getting your Trinity Audio player ready...
|
У відновлення немає чіткої дати початку чи готового сценарію. Воно рідко схоже на стрімкий підйом угору – частіше це повільний, складний шлях із сумнівами, відкатами й щоденними спробами втримати орієнтири.
Для 61-річного Володимира цей шлях розпочався задовго до зустрічі з командою БФ «Посмішка ЮА». Втрата власного дому на Криворіжжі, дні у підвалі під обстрілами та поранення правої руки — досвід, який неможливо просто «перегорнути» чи закреслити. Після евакуації та першої медичної допомоги чоловік опинився в Олександрівці Донецької області, у знайомих. Через травму правої руки Володимиру стало складніше виконувати звичні справи самостійно. Попереду була складна операція, а разом із нею — багато невизначеності.
Саме в цей період він вирішив долучитися до занять із психосоціальної підтримки за програмою «Активне довголіття» у проєкті IMPACT. Це не було рішенням «розпочати нове життя з чистого аркуша». Швидше – обережною спробою знайти бодай один додатковий інструмент, щоб витримати реальність.
Не змінити обставини, а навчитися з ними жити
П’ять зустрічей із фахівчинями групи не мали на меті «полагодити» життя учасників. Спільна робота фокусувалася на базових навичках: розпізнаванні власних емоцій, зниженні фізичного напруження та простих техніках саморегуляції.
Для Володимира справжнім викликом стали творчі завдання. Робоча рука підводила, і навіть найпростіші маніпуляції вимагали величезних зусиль. У такі моменти розчарування й відчуття втрати власного ресурсу загострювалися найсильніше.
Проте чоловік не відмовився від занять. Він почав шукати свій спосіб виконувати вправи — повільніше, пристосовуючи завдання під нові фізичні можливості, залучаючи іншу руку. Це не була «перемога над обставинами» – це була гнучкість людини, яка шукає вихід.
«Ми не ставили собі за мету переконати Володимира, що найгірше позаду, чи змусити його бачити позитив там, де його немає, – зазначає фахівчиня БФ «Посмішка ЮА». – Наше завдання як психологів – не давати готових відповідей чи покрокових інструкцій “як стати щасливим”. Ми прагнули створити безпечний простір, де людина має право на біль, тривогу та втому. А поруч із цим – запропонувати інструменти. Те, як Володимир адаптував ці техніки під себе, – це виключно його особиста праця й перемога над обставинами, що склалися».
Поступово пан Володимир почав освоювати дихальні вправи та практики переключення уваги. Згодом він розповів, що застосовує їх і вдома – у моменти, коли тривожні думки стають надто гучними.
Результат – це не відсутність болю, а здатність діяти
Після завершення курсу зустрічей обставини Володимира не стали простішими, бо попереду – складна операція та тривала реабілітація. Зруйнований дім не повернувся, а пережитий жах не зник із пам’яті, та й відчуття тривоги все ще буває сильним.
Але змінилося те, як він зустрічає ці виклики. Він більше не залишається з важкими думками абсолютно беззахисним. У його розпорядженні з’явилися конкретні дії, які він може виконати сам, коли стає важко.
Шлях, який триває
Історія пана Володимира не має “голлівудського хепі-енду”, де всі проблеми залишаються в минулому. Його шлях відновлення триває і зараз..
Ця історія не про «дивовижну методику», яка змінила життя. Вона – про внутрішню силу людини, яка в умовах повної невизначеності знаходить у собі ресурс робити наступний крок. А завдання фахівців БФ «Посмішка ЮА» у цьому процесі – не вести за собою, а бути поруч, протягнути професійну руку підтримки й дати людині відчути: вона не одна на своєму шляху.
Справжнє відновлення починається не тоді, коли все стає добре, а тоді, коли попри біль і втому людина каже собі: «Я спробую ще раз».
Проєкт реалізується Благодійним фондом «Посмішка ЮА» в межах діяльності Консорціуму TERA за фінансової підтримки Гуманітарного фонду для України (Ukraine Humanitarian Fund, UHF). Консорціум TERA був створений Благодійним фондом Team4UA.
