Продовжувати допомагати попри втрату дому: історія Анастасії та її команди

Анастасія Колосова – регіональна координаторка БФ «Посмішка ЮА». Разом із фахівцями та фахівчинями мобільних команд працювала у Покровському та Краматорському районах Донецької області, де надавали психосоціальну підтримку дітям і дорослим, а також послуги соціального супроводу для людей, які опинилися у складних життєвих обставинах. Особливу увагу приділяли дітям із вразливих категорій – тим, хто найбільше потребує підтримки та стабільності.

У цих громадах проживала велика кількість внутрішньо переміщених осіб. Населені пункти, розташовані неподалік лінії фронту, стали приймаючими громадами для багатьох родин, які шукали безпечнішого місця для життя. Команда фонду працювала поруч із людьми щодня – проводила заняття для дітей, надавала соціальну підтримку родинам, допомагала вирішувати складні життєві питання та знаходити необхідні послуги. Здавалося, що ця робота буде продовжуватися і надалі.

У червні 2025 року команда ще планувала нові проєкти на зимовий період. Ніхто не міг уявити, що вже за кілька тижнів доведеться терміново залишати і роботу, і власні домівки. Коли бойові дії різко наблизилися до Добропілля, ситуація змінилася буквально за кілька днів. 

«За три-чотири дні ситуація зі стабільної стала критичною. Це вже було страшно і неможливо, не було часу подумати. 17 липня прилетів перший КАБ по центру міста в торговий центр «Аврора», тоді ця бомба забрала багато життів, поранених і це стало для жителів сигналом, що треба швидше виїжджати. Після цього в місто почали літати FPV – це вже був момент, коли люди не могли вийти з дому  через небезпеку», – згадує Анастасія.

Через постійні обстріли та велику кількість дронів люди почали масово евакуюватися з міста. Перед командою постало складне рішення – потрібно було терміново організувати евакуацію.

Як згадує Анастасія, часу на роздуми майже не було. Ситуація, яка ще зовсім нещодавно здавалася відносно стабільною, за кілька днів стала небезпечною. Разом з іншими мешканцями/-ками Добропілля вона також була змушена залишити свій дім. Найскладнішим у ті моменти було зрозуміти, що взяти з собою, коли часу майже немає. 

«Я забрала найцінніше – родинні фотографії та свої улюблені квіти, орхідеї. Тоді я ще дуже сподівалася, що ми зможемо повернутися додому хоча б на короткий час», – розповідає вона. 

Лише згодом, приблизно через пів року, прийшло усвідомлення, що повернутися додому, ймовірно, вже не вдасться.

Попри власні переживання та втрату дому, Анастасія продовжувала думати про команду та людей, з якими працювала. Вона відчувала відповідальність за фахівців і фахівчинь, за організацію переїзду та за можливість продовжувати роботу. Спочатку працівники евакуювали своїх дітей у безпечніші місця, а після цього команда почала організовувати переїзд офісу. Новим місцем роботи стало Кам’янське – місто, куди також переміщувалися люди з громад, де працювала команда.

Важливо було не лише знайти нове приміщення для роботи, а й зрозуміти, де саме допомога фонду буде найбільш потрібною. Команда уважно стежила за тим, куди виїжджають родини з їхніх громад, щоб залишатися поруч із людьми. Саме так з’явилося рішення продовжити роботу в новому регіоні.

Вже через кілька днів після релокації команда почала працювати у транзитному центрі в Павлограді, де зустрічала людей, які евакуювалися з прифронтових територій. Серед них часто були знайомі обличчя – люди, з якими ще зовсім недавно жили поруч у своїх громадах. За словами Анастасії, у ці моменти вони особливо відчували, наскільки важливою є підтримка. Допомагаючи іншим, команда знаходила сили триматися і сама.

«24-го числа ми виїхали з Добропілля, а вже 28-го поїхали підтримувати людей у транзитному центрі, які теж виїхали» – про повернення до роботи вже за 4 дні розповідає Анастасія.

З роками спільної роботи команда стала для неї значно більшою, ніж просто колектив. Це люди, які разом переживають складні моменти і разом продовжують робити свою справу. 

«Наша команда – це вже як велика родина. Ми поруч і в складні моменти, і в радості. Разом можемо пройти через будь-які випробування та продовжувати допомагати людям», – говорить Анастасія.

Сьогодні команда продовжує працювати для людей, які були змушені залишити власні домівки. У транзитному центрі в Павлограді фахівці та фахівчині облаштували дитячий простір «Посмішка», де діти можуть відпочити після дороги, погратися та отримати психологічну підтримку. Паралельно команда проводить заходи для дорослих, допомагаючи людям впоратися зі стресом, тривогою та невизначеністю.

Ще одним важливим напрямом роботи стало створення безпечного простору для дітей у Кам’янському. У місцевій дитячій лікарні команда облаштувала простір, дружній до дитини, де діти можуть відчути більше підтримки та спокою під час лікування.

Попри втрату дому та вимушений переїзд, команда продовжує працювати там, де люди найбільше потребують допомоги. Історія Анастасії – це історія про відповідальність, силу команди та підтримку, яка допомагає рухатися вперед навіть тоді, коли життя змінюється раптово і доводиться починати все заново.

Проєкт «Життя без бар’єрів: допомога організаціям, громадам, людям з інвалідністю та дітям у постраждалих регіонах сходу та півночі України» реалізується Благодійним фондом «Посмішка ЮА» за фінансової підтримки Гуманітарного фонду для України (UHF).