Що таке резильєнтність і чому це важливо для дітей

|
Getting your Trinity Audio player ready...
|

Розповідає Юлія Куліш – спеціалістка з психічного здоров’я та психологічної підтримки
Резильєнтність – це вміння людини справлятися зі стресом і відновлюватися після труднощів.
Для дітей це особливо важливо. Адже світ навколо не завжди передбачуваний: нові місця, зміни, гучні звуки, розлука з близькими чи інші стресові події можуть викликати сильні переживання. Резильєнтність допомагає дитині витримувати тиск зовнішніх факторів, поступово адаптуватися і рухатися далі.
Резильєнтність – це не лише про емоції. Вона впливає і на психічне, і на фізичне здоров’я дитини. Діти з розвиненою стресостійкістю легше заспокоюються після переживань, краще розуміють свої емоції, швидше адаптуються до нових умов, відчувають більше впевненості у собі, мають кращий контакт з іншими людьми.
Це не означає, що така дитина ніколи не засмучується чи не боїться. Навпаки – вона відчуває різні емоції, але має внутрішні опори, щоб з ними впоратися.
Чи можна цьому навчити?

Резильєнтність не з’являється з народження. Це навичка, яку можна розвивати. І тут важлива роль дорослих. Діти вчаться справлятися зі стресом не через лекції, а через досвід: коли поруч є спокійний дорослий або коли їхні емоції приймають, а не знецінюють, коли є відчуття безпеки.
Резильєнтність – це про внутрішню опору, яку дитина забирає з собою у доросле життя. І хороша новина в тому, що ми, дорослі, можемо допомогти їй цю опору сформувати – щодня, маленькими кроками.

Декілька порад як сформувати резильєнтність дитини:
- Будьте поруч. Навіть якщо ви не знаєте, що сказати – ваша присутність вже заспокоює.
- Називайте емоції дитини. – «Тобі зараз страшно», «Ти засмутився» – це допомагає дитині краще розуміти себе.
- Не знецінюйте переживання. Фрази: «нічого страшного» або «не плач» можуть посилювати напругу.
- Давайте відчуття безпеки. Прості речі: обійми, спокійний голос, передбачуваний режим.
- Вчіть простим способам заспокоєння. Разом подихати, посидіти тихо, переключитися на тіло (наприклад, стиснути м’ячик або іграшку).
- Дозволяйте дитині справлятися самостійно (з підтримкою). Не вирішуйте все замість неї 0 будьте поруч, але дайте простір спробувати.
- Показуйте власний приклад. Діти вчаться через дорослих. Якщо ви вмієте заспокоюватися – дитина це переймає.
Найсильніший фактор розвитку резильєнтності – це не ідеальні умови, а стабільна, підтримуюча присутність дорослого. Не потрібно бути «ідеальними батьками». Достатньо бути поруч, помічати стан дитини і реагувати з турботою. І навіть маленькі речі мають значення: обійми, спокійний голос, слова «я поруч», можливість бути почутим.